ЧОРНОБИЛЬ.
ПОВЕРНЕННЯ ПРИРОДИ
Щовесни, у квітні, коли природа пробуджується, — ми згадуємо аварію на Чорнобильській атомній електростанції. Перечитуємо новини, поринаємо у спогади і досі опускаємо плечі під вагою цієї трагедії.
Що ж відбувається там зараз, навколо станції? Як змінилися і як існують ці понад 200 тисяч гектар зони відчуження?
Ми відкриємо вам цю частину Полісся через світлини співробітників Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та фотографа National Geographic Дениса Копилова. Ви зможете побачити Чорнобиль таким, яким його поки бачать нечасто — місцем відновлення природи.
Приблизно через 15 років після аварії стало зрозуміло: природа набагато потужніша, ніж люди могли собі уявити. Територія в сотні тисяч гектар сама почала наповнювати себе життям. Вчені фіксували зростання чисельності типових та появу рідкісних для Полісся видів флори та фауни.
Першим кроком у смисловій трансформації Чорнобильської території стало заснування 2016 року біосферного заповідника на всій території зони відчуження. Це створило безпрецедентну можливість для науковців спостерігати і вивчати те, як змінюються природні екосистеми.
Одним із символів відновлення Чорнобильської природи за підтримки людини стала інтродукція табуну коней Пржевальського.
Понад 20 копитних переселилися на Полісся наприкінці 90-х років з важливою місією — підтримати екологічну рівновагу. Вони витоптують підріст молодих дерев, запобігаючи цим перетворенню лук на ліси. Це означає, що луки залишатимуться, як і рідкісні види, що їх населяють. До сьогодні табун зріс приблизно у сім разів. Типові світлини для околиць Чорнобиля — це коні Пржевальського, які біжать відкритими просторами. Так сьогодні виглядають колишні сільгоспугіддя, які перетворились на нетипові для Полісся відкриті лучно-степові ландшафти.
Популяція бобрів, яка значно зросла за цей час, отримала можливість перетворювати місцеві ландшафти на більш природні. Вони створюють греблі і тим самим регулюють перерозподіл води на місцевих водоймах та навіть колишніх меліоративних каналах.
Масштабною новиною для науковців стала звістка про те, що у чорнобильських лісах було помічено рідкісного великого хижака — ведмедя бурого.
Ще століття тому він був постійним мешканцем цих лісів, але був знищений внаслідок полювання на нього у минулому столітті. Сліди ведмедів почали виявляти на Чорнобильській території з 2010 року. Пізніше рідкісні хижаки стали потрапляти і в об'єктиви фотопасток.
Науковці Чорнобильського біосферного заповідника також мають можливість вивчати популяції рисі євразійської, вовка, лося, оленя, косулі, чисельність яких за останні роки суттєво зросла. І мріють про повернення ще одного колишнього місцевого мешканця — зубра, який зник з цієї території задовго до аварії на ЧАЕС через масове браконьєрство.
.webp)
Ліс постійно збільшує свою площу, займаючи територію колишніх сільгоспугідь та полів. Це розширення дає можливість існування більшої кількості лісових видів флори і фауни. Крім того, і сам ліс зазнає природніх трансформацій. Монокультурні, вразливі до хвороб та пожеж штучні соснові ліси, які масово висаджувалися минулого століття, поступово розпадаються. На їхньому місці зростатимуть більш більш стійкі до змін клімату та пожеж листяні породи дерев із чагарниками.
хребетних тварин зафіксовано (із загалом 410, що зустрічаються в регіоні).
77 з них занесені до Червоної книги України
видів судинних рослин
видів лишайників
видів мохів
Сьогодні саме природа захищає людину від наслідків катастрофи. Вона фактично стала фільтр-бар'єром між радіаційно забрудненою зоною навколо станції та населеними територіями України і інших країн. Відсутність тиску на природу посилило її здатність очищувати повітря та воду, стабілізувати мікроклімат та давати життя мільйонам особим десятків тисяч видів грибів, рослин та тварин. Це — жива лабораторія, що дозволяє досліджувати природнє відтворення в умовах неоднорідного радіаційного забруднення територій, а також дає відповіді на питання, як ми можемо відновлювати природні території, які встигли зруйнувати.
Енергія тварин з різних континентів, відтворена у Чорнобильській зоні, як метафора зцілення території, яку підтримує вся планета! Денис пройшов шлях у сім років, аби фотографічно відобразити тварин з віддалених куточків світу і фізично розмістити їх у впізнаваних локаціях Чорнобильської зони. Це історія не стільки про відновлення екосистем, скільки нас самих.
Рівень радіоактивного забруднення території, що отримала статус зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення, і на якій розташований Чорнобильський заповідник, неоднорідний і строкатий. Для прикладу. У так званому "рудому лісі" неподалік ЧАЕС (4,5 тисяч гектар) випала летальна для живого кількість радіоактивних ізотопів. Проте у зоні відчуження є території, де радіоактивний фон менший, ніж у центрі Києва. За 35 років після аварії рівень радіоактивного забруднення суттєво зменшився. Минув період напіврозпаду основних радіоактивних ізотопів — цезію і стронцію. Тобто, гамма випромінювання зменшилось удвічі. На радіаційну ситуацію впливають ще два трансуранові елементи — ізотопи плутонію та америцію. Це означає, що і сьогодні, і завтра, і післязавтра у зоні відчуження необхідно дотримуватись радіаційної гігієни. А відвідувати Заповідник чи пам'ятні місця з туристичною метою по визначених екологічних стежках.
