ОБИРАЙТЕ ТВАРИНУ ТА ДІЗНАВАЙТЕСЯ ПРО НЕЇ БІЛЬШЕ

КІТ ЛІСОВИЙ

1

Спритний і обережний хижак із густим сіро-рудим хутром, гарним слухом і зором. На перший погляд, схожий на величенького свійського кота, але якщо пригледітися, то міцні кігті, сильні лапи та товстий смугастий хвіст одразу видають у ньому корінного жителя диких гір, лісів та чагарників.

Кіт лісовий живе усамітнено, гуляє та виходить на полювання зазвичай лише ввечері та вночі. Його улюблена здобич — дрібні гризуни або невеликі птахи. Але якщо він живе поблизу водойм, то навіть може вполювати рибу! Плавати кіт лісовий вміє, проте воду – сюприз-сюрприз – не любить. В Україні лісового кота можна спостерігати переважно у Карпатах. Але сьогодні навіть там натрапити на нього буде важко, тому що в Україні залишилося близько 400-500 лісових котів. Стільки ж, скільки людей живе лише в одній звичайній багатоповерхівці.

Для життя цьому виду необхідний ліс із дуплистими деревами, зарослі очерету або чагарники, де він може зробити безпечне кубло для своїх кошенят, і де його ніхто не потурбує. Йому також важливо вільно пересуватися на великі відстані, щоб знаходити собі пару та продовжувати рід.

Про який подарунок мріє лісовий кіт:

WWF-Україна захищає праліси – тобто ті ліси, що ніколи не чули звуку сокири. Адже саме там тварини можуть жити вільно без втручання людей. Також фонд вивчає та захищає екологічні коридори між Україною та іншими державами. Вони необхідні, аби дикі тварини, як от кіт лісовий, могли мігрувати.

Що WWF може зробити разом із вашою підтримкою:

ВЕДМІДЬ БУРИЙ

2

Цар карпатського лісу та найбільший хижак в Україні. Місцеві мешканці оспівують його в народній творчості та вважають «тотемною» твариною. Цей велетень може ходити на двох лапах, живе до 30 років та масою тіла може сягати понад 400 кг. Хутро ведмедя має забарвлення від світло-бурого чи рудуватого до темно-бурого, а серед його талантів можна виділити відмінні слух і нюх.

Хижак любить поважно та неспішно прогулюватися серед високих дерев у пошуках розваг і їжі. Його «дієта» не є занадто суворою – завдяки своїм кігтястим лапам він здобуває трави, пагони,дикі плоди і ягоди, горіхи, коріння, комах, ссавців і рептилій, і, звичайно ж, мед.

Підприємливий ведмідь мітить територію свого проживання, тому якщо ви знайшли на якомусь з дерев у карпатському лісі три-п'ять паралельних вертикальних подряпин, знайте – тут він вже побував. Своє затишне житло на зимівлю хижак облаштовує під вивернутими коренями або в дуплах старих дерев, в чагарнику або серед кам´яних завалів. Він – дуже рідкісний звір, в Україні мешкає лише в регіоні Карпат і в окремих випадках – на Поліссі. Загалом його чисельність складає близько 300 особин. Менше, ніж пісень у деяких зимових плейлистах.

Бурий ведмідь мріє, щоб у його царстві панували спокій та тиша. Щоб люди не забирали у нього та його родичів територію, не погрожували йому зброєю, не знищували дерева. Тоді велетень зможе знайти собі затишне місце для того, щоб впадати в медитативну сплячку, і продовжувати рід.

Про який подарунок мріє бурий ведмідь:

WWF-Україна закликає збільшувати мережу та площі природоохоронних територій в місцях оселища бурого ведмедя. Також фонд вивчає екологічні коридори між Україною та іншими державами для того, щоб дикі тварини, в тому числі бурий ведмідь, могли мігрувати. А для того, щоб репутація хижака була бездоганною, WWF-Україна досліджує його та розповідає людям про важливість ведмедя для екосистеми нашої країни. Окрім того, створює рекомендації до законодавства та поширює інформацію про можливість співжиття з карпатським велетнем на одній території співжиття з карпатським велетнем.

Що WWF може зробити разом із вашою підтримкою:

БІЛУГА

3

Хижак із перших днів життя, білуга має почесний титул найбільшої з риб, які живуть в прісних водах. Її довге тіло вкрите своєрідними обладунками з п'яти рядків кісткових пластин, які надійно захищають тіло від пошкоджень. Верхня частина тулуба та голова в білуги сіра або навіть чорна з блакитним чи зеленкуватим відблиском, боки сірувато-білі, а черево – молочно-біле. Морду білуги прикрашають розкішні вуса, які є ще й органами нюху.

Ця риба унікальна з багатьох причин, але ми назвемо лише дві. По-перше, деякі з особин можуть пережити навіть людину, адже відомі навіть 100-річні білуги. По-друге, предки білуги з'явилися ще в Юрський період близько 200 млн років тому та пережили динозаврів.

Білуга постійно живе в морі, але мандрує у річки на нерест – такий в цього виду круїзний роман. В Україні білугу можна побачити у деяких частинах Азовського моря, біля берегів Криму й у північно-західній частині Чорного моря, дещо частіше в Дунаї та біля його гирла.

Для щасливого життя білузі багато не потрібно – спокійно і безпечно мігрувати незабрудненими вільно текучими річками, мати достатньо їжі та ніколи не зустрічати на своєму шляху браконьєрів.

Про який подарунок мріє білуга:

WWF-Україна охороняє осетрових і вдосконалює законодавчу базу, яка може на це вплинути. Команда спілкується з рибальськими громадами, що полюють на цей рідкісний вид, та розповідає їм про альтернативний заробіток. Додатково працює з ринком та покупцями, аби купити можна було лише легальну ікру. Також фонд створив волонтерську ініціативу «Осетрова варта», яка супроводжує міграцію молоді осетрових і проводить спільні патрулювання з природоохоронцями.

Що WWF може зробити разом із вашою підтримкою:

РИСЬ ЄВРАЗІЙСЬКА

4

Найбільша представниця родини котових в Україні та всій Європі, обережна й таємнича. Вирізняє рись плямисте хутро, яке стильно на ній виглядає у будь-який сезон, і вушка з китицями, які допомагають краще чути. Задні лапи у неї довші, ніж передні, і це теж не лише для краси, адже завдяки ним рись європейська вправно лазить деревами й стрибає скелями.

Рись – справжня хижачка, переважно полює з засідки, але може також довго вистежувати здобич та безшумно підкрадатися. Люди навіть приписували їй суперздібності, мовляв, вона вміє бачити крізь непрозорі предмети. Це, звісно, не так, хоча зір у рисі справді гострий. Її здобич – це переважно дрібні тварини: різноманітні гризуни та птахи. Іноді рись може вполювати навіть овечку, яку залишили без нагляду на полонині.

За потреби рись і морози перенесе, і крижану річку перепливе, і хуртовину пройде. У горах котячі створюють сім'ї та піклуються про кошенят. Тому Карпати ідеально їм підходять. Саме тут проживає більшість з орієнтовно 500 рисей, що залишилися в дикій природі України.

Як представниці Червоної книги України рисі потрібно, щоб на неї не полювали. Також вона не відмовилася б від таблички «не турбувати», яку можна було б повісити на цілий ліс, щоб люди не порушували сезон тиші та менше тривожили її та кошенят.

Про який подарунок мріє рись євразійська:

WWF-Україна робить усе для захисту тварин від браконьєрів, а також поширює знання, як співіснувати з таким хижаком на одній території. А для того, щоб за кожну овечку, якою поласувала рись, фермери отримали гроші, WWF-Україна сприяє розробці компенсаційного законодавства та допомагає встановлювати спеціальні електричні огорожі для отар.

Що WWF може зробити разом із вашою підтримкою:

САЛАМАНДРА ПЛЯМИСТА

5

Найбільші хвостаті земноводні в Україні, гарячі з вигляду, але холодні всередині. Їх називають плямистими, адже вони носять жовті плями на гладенькій чорній шкірці. А те, що живуть вони у вогні, – суцільний міф, адже саламандра, навпаки, обирає вологі місцини.

Побачити саламандру плямисту не так просто – по-перше, вона надійно ховається у листяній підстилці чи під поваленими деревами, а по-друге, занесена до Червоної книги України та є видом, що має категорію «вразливий». В Україні натрапити на цих земноводних важко, але все ще можна в букових і смерекових лісах регіону Українських Карпат.

Якщо ви раптом зустрінете саламандру плямисту в лісі, вважайте, що вам пощастило. Але тим, хто все ж таки наважиться підібратися ближче, варто знати, що саламандра має на шкірі отруту. У людей вона викликає лише печіння, якщо потрапляє на слизову, а ось для багатьох тварин – смертельна.

Саламандрі вогняній необхідні букові та інші ліси, аби спокійно жити у листяній підстилці, мохові та мертвих стовбурах, й час від часу ласувати різними комахами, слимаками і невеликими жабами.

Про який подарунок мріє саламандра плямиста:

WWF-Україна допомагає старим та цінних лісам отримати охоронний статус, щоб заповідних територій в Україні ставало більше. Адже саме там може жити й розмножуватися багато видів, серед яких і саламандра.

Що WWF може зробити разом із вашою підтримкою:

НОРКА ЄВРОПЕЙСЬКА

6

Невеличка спритна тварина, що живе біля води. Виділяється білою плямою на мордочці й густим темно-коричневим хутром. Саме через хутро у неї й виникли проблеми, адже норкова шуба довго була предметом мрій для багатьох людей. Втім, насправді норка набагато цікавіша за хутро, що на ній росте.

Підтверджуючи свою назву, норки живуть у норах неподалік води. Вони чудово пірнають й можуть проплисти під водою аж 20 метрів. У домівці норки дуже цінують затишок: їхні хатинки вистелені мохом та сухою травою, зазвичай мають декілька приміщень і навіть вбиральню та своєрідний холодильник. У ньому ці тварини складають припаси: риб, жаб, гризунів та іншу улюблену їжу про запас.

Колись норкам добре жилося по всій Європі. Однак експансія людини завдала сильного удару по водоймах, де живуть ці тварини. До того ж з'явились і неприємні сусіди: американська норка, яку люди завезли в Європу. Ці види дуже схожі, але насправді еволюціонували від різних предків та на різних територіях, тож не дивно, що їхні стосунки не склалися. Через все це тепер європейська норка – вид, що зникає.

Для життя норці потрібні водно-болотні угіддя. Їх знищення для сільського господарства загрожує життю цього виду. Крім того, норці стане простіше при контролі поширення її інвазивної конкурентки – американської норки.

Про який подарунок мріє норка європейська:

Фонд бореться за те, що посилити відповідальність за нелегальне полювання (цей проєкт називається SWIPE). Адже саме винищення норок заради хутра багато в чому призвело до нинішньої катастрофічної ситуації з цим видом. Крім того, WWF-Україна відновлює річки та шляхи нересту риби, якою харчується норка.

Що WWF може зробити разом із вашою підтримкою:

ЖУК-ОЛЕНЬ

7

Якщо ви коли-небудь в житті бачили жука-оленя в його природному середовищі, вам неймовірно пощастило, адже це рідкісний вид. Мабуть, ми не здивуємо вас, якщо скажемо, що звання «олень» він отримав за свої величезні роги. А от тепер приготуйтесь дивуватись. Насправді це, звісно ж, ніякі не роги, а щелепи! Це підтвердить будь-який поважний жучий стоматолог. І додасть, що правильна їхня назва – мандибули. Ці розвинені щелепи самці використовують під час двобоїв. А от самкам вони ні до чого – тож у самиць жука-оленя щелепи маленькі та витончені і зовсім не схожі на роги.

Дорослі самиці жука-оленя відкладають яйця в трухляву деревину. Розвиток їхніх личинок може тривати (лише уявіть) аж 6 років! Личинки линяють кілька разів, а потім перетворюються на лялечку. Життя дорослих жуків яскраве і сповнене подвигів, але, на жаль, недовге – вони живуть трохи більше 20 днів і невдовзі після спарювання помирають.

Жука-оленя можна побачити майже на всій території України, хіба що крім Південного Сходу. Особливо він полюбляє жити у дубових, букових, липових та інших широколистяних лісах.

Головні бажання жука-оленя – це великі дорослі дерева, бо молоді посадки йому зовсім не приносять радості – в них не можна ані харчуватись, ані як слід розмножитись. Тому його велика мрія – справжні ентомологічні заказники, бажано серед дібров. І щоб старих дубів було більше! А ще жук-олень дуже хотів би, аби хтось займався екологічним вихованням молоді, адже часто молоді люди ловлять таких жуків та забирають з дикої природи до приватних колекцій. А це дуже сумно, адже місце жука оленя – під гарним розмашистим дубом, а не у присипаній пилюкою шафі.

Про який подарунок мріє жук-олень:

WWF-Україна ретельно контролює, аби санітарні вирубки на територіях, де мешкає жук-олень, проводились за правилами й не шкодили виду. Також Фонд турбується про те, щоб у лісах зберігалася мертва деревина. Адже саме там розвиваються личинки жука-оленя, тоді як здорові дерева він не чіпає. Завдяки такій синергії в лісі відбувається природна переробка.

Що WWF може зробити разом із вашою підтримкою:

ЛЕЛЕКА ЧОРНИЙ

8

Рідкісний перелітний птах з чорним пір'ям та яскраво-червоними дзобом і ногами. Тримаються лелеки поодинці, парами або невеликими групами, а всього на теренах нашої країні їх чисельність сягає до 500 пар. В Україні вони проводять весну та літо, а потім відлітають грітися на сонечку в теплі краї.

Лелеки радо повертаються у свої старі домівки та ремонтують гнізда. Адже знайти нове, яке відповідало б всім вимогам, – ще те завдання. Треба, щоб і підлетіти було зручно, і затінок без прямих сонячних променів був, і щоб від вітру було захищене. Тут жоден рієлтор не допоможе. Ще чорні лелеки не люблять шум та непроханих гостей. Їм це настільки не подобається, що нерідко вони можуть покинути гніздо з яйцями, коли поряд ведуться якісь лісогосподарські роботи. Лелеки надають перевагу старим лісам поблизу водойм та боліт, де вони неспішно можуть ласувати земноводними, рибами та комахами.

Лелека чорний з розмахом крил у майже два метри, потребує багато тихого простору, щоб ніхто не турбував, а його потайне життя залишалося потайним. Необхідні лелеці високі старі дерева, щоб будувати там гнізда та виводити лелеченят.

Про який подарунок мріє лелека чорний:

Лісова команда WWF-Україна стоїть на варті спокою тварин. Вона стежить, аби дотримувалися правила санітарних рубок на територіях, де може гніздитися цей вид, та оберігає його оселища, щоб після повернення, лелеки не залишилися без дому.

Що WWF може зробити разом із вашою підтримкою:

СИЧ ВОЛОХАТИЙ

9

Сич волохатий цілком міг би бути зіркою «Гаррі Поттера», адже по своїй суті він – сова, хоч і невеличка. Відрізнити його можна за тим, що в нього немає пір'яних вушок, як у сови, до зображення якої ми звикли. Натомість є безліч інших прекрасних рис!

«Жовті о-о-очі, чорні бро-ови» – саме так звучала би пісня Анатолія Солов'яненка, якби він співав її про сича. І дійсно, сич волохатий має жовті очі, а над очима – пір'яні кущики, що дуже нагадують виразні чорні брови. За розмірами він (тобто сич, а не Анатолій Солов'яненко) зазвичай не перевищує 24-26 см, важить також небагато – від 90 до 200 грамів.

Сич волохатий – мисливець від природи. Він полює, літаючи на висоті 3-4 метри на дрібних гризунів, великих комах, інколи взимку, навіть, на малих птахів. Впольовану здобич він часто хазяйновито ховає та робить продовольчі запаси.

Сич обожнює гніздитись у Карпатах, на Поліссі, а також в соснових лісах Криму та на Розточчі, що недалеко від Львова. Найчастіше він оселяється у хвойних лісах, глухих ялинниках, біля великих озер чи мохових боліт. Головне – щоб кохана була поруч. Сич волохатий – моногам, якщо і любить, то лише одну-єдину.

Без домівки важко будь-якій тварині, а сичу особливо. Улюблений варіант для нього – дупла в старих хвойних деревах. А ще він дуже зрадів би, якби в Україні залишалося побільше пралісів та старовікових лісів з величезними старими дуплистими деревами. Сичу важливо, аби про нього та його родичів пам'ятали, вивчали їхній вид, допомагали та охороняли.

Про який подарунок мріє сич волохатий:

WWF-Україна проводить численні кампанії, аби зберегти праліси, захищає домівки сича та займається просвітництвом, аби розповісти людям, як поводитись в лісі, щоб не нашкодити його мешканцям. Також наша лісова команда контролює, аби на територіях, де може гніздитися сич, були дотримані правила санітарних рубок.

Що WWF може зробити разом із вашою підтримкою:

БДЖОЛА КАРПАТСЬКА

10

Невелика у порівнянні з іншими бджолами карпатка виграє не розмірами, а працьовитістю і витривалістю. Вона збирає нектар навіть з тих квітів, які не помічають інші її родичі. А ще чудово пристосована до суворих гірських умов, добре переносить зимові холоди й сама споживає небагато корму.

Ну а ще в неї чудовий характер. Карпатки настільки миролюбні, що чимало пасічників оглядають її вулики без лицьової сітки та димаря. І це попри те, що у цієї комахи довгий і непростий робочий день: вона починає працювати, коли інші бджоли лише прокидаються, а повертається до вулика, коли вони вже вкладаються спати.

Всі ці заслуги забезпечили карпатській бджолі любов та повагу людей. Настільки, що у селі Вучкове навіть встановлено пам'ятник карпатці. Ну що ж, заслужила!

Карпатській бджолі потрібні полонини з різнотрав'ям та сінокосами – треба ж десь збирати нектар! А ще вона, так само як і бджолярі, дуже потребує захисту від диких тварин, особливо ведмедя, що в пошуках меду розбиває вулики, які стоять без охорони.

Про який подарунок мріє бджола карпатська:

Фонд допомагає пасічникам у Карпатському регіоні уживатися з дикими тваринами, не завдаючи їм шкоди. Наприклад, безкоштовно встановлює безпечні електричні огорожі, які й вулики захищають, і ведмедів відлякують. З одного боку, це допомагає зберегти традицію пасічництва і підтримує місцеву громаду, з іншого – допомагає охороняти рідкісних тварин. І це вже не кажучи про саму карпатську бджолу!

Що WWF може зробити разом із вашою підтримкою:

Про WWF-Україна

Всесвітній фонд природи WWF – найвпливовіша у світі незалежна організація, яка займається захистом довкілля. З 1961 року наша місія – побудувати майбутнє, в якому люди живуть у гармонії з природою.

Ще з часів зародження, все живе на Землі еволюціонувало у тісному зв'язку одне з одним. Зникнення одного виду впливає на всю мережу життя. Це нагадує ефект доміно, коли кожний елемент, падаючи, розпочинає падіння наступного.

З 1970 року чисельність популяцій тварин зменшилася по всьому світу майже на 70%! Тільки уявіть, що з вашого будинку зникло дві третини сусідів. Причина в тому, що ми, люди, захоплюємо все більше території – для сільського господарства та будівництва. Але в наших силах допомогти природі відновитися – збільшити заповідні території, більш стало споживати та виробляти. Без цього, одним з наступних видів, що зникає, можемо стати ми самі.

Майже 60 років WWF займається відновленням природних територій, захистом диких тварин та трансформацією до сталого розвитку в понад 100 країнах світу. Україна – одна з них.

Українська команда WWF – це професійні екологи, ботаніки, зоологи, фахівці з лісової справи, комунікаційники та проєктні менеджери. В основі їхньої діяльності – науковий підхід. Аби результати були більш системними, команда діє на різних рівнях — від польових досліджень до участі у розробці законопроєктів на захист природи.

Ми знаємо, що лише разом можна досягти визначної мети, тому долучаємо до проєктів державні органи влади, медіа, бізнес, громадські організації, волонтерів та науковців. А тепер і вас!

Діяльність WWF в Україні

Партнери Новорічної кампанії