ІІ форум "Української лісової платформи"

Результати оцінки політики та управління

Методологія

Комплексна оцінка показала, якими є лісова політика й управління в Україні "на папері", як вони втіленні де-факто, а також наскільки до цього процесу залучені зацікавлені сторони. Методологія оцінки політики також дозволила подивитись на неї одразу у кількох площинах:

• принципів хорошого управління (прозорість, інклюзивність, ефективність тощо),

• індикаторів сприятливості умов (заходи з подолання корупції, узгодження міжсекторних політик, наявність інституційних рамок),

• збереження самосійних лісів на землях аграрного призначеннях є важливим пріоритетом.

• тематичних секторів галузі (землекористування, лісозаготівля, торгівля тощо).

Відповідно, проведена оцінка дозволила об'єктивно ідентифікувати не лише слабкі ланки нинішнього лісоуправління, а й оцінити наскільки сильно вони відхиляються від ідеальної картини.

• У межах першого блоку, який показує наскільки сприятливі в Україні умови для втілення лісової політики та управління, зведена оцінка показників коливається між показником "достатня" та "добра" (між оцінками "3" та "4" за 5 бальною шкалою).Вийняток становлять показників відповідності міжсекторальних політик, інституційної спроможності та фінансових заохочень, інструментів та розподілу вигод, які оцінюються нижче за "достатні".

• Другий блок стосується секторальних показників ланок ланцюга постачання, від ведення лісового господарства до деревообробки та споживання лісової продукції, і по кожній ланці окремо в розрізі законодавства, прийняття рішень та правозастосування. По більшості показників зведена оцінка також рахується або як "достатня", або як близька до "достатньої" ("3"). Виняток становить сегмент споживання, всі показники по якому менші за "достатні".

• Третій блок – оцінка принципів хорошого управління в розрізі законодавства, прийняття рішень та правозастосування також отримав по більшості показників зведену оцінку між "достатньою" та "доброю". Виняток становить лише показник законодавства, що стосується залученості; він наближається в сторону оцінки "погано" – "2", та показник ефективності механізмів прийняття рішень, який ближче до оцінки "добре" – "4".

Згідно з отриманими результатами, якість механізмів прийняття рішень та практичного впровадження тих же рішень, вища за нормативне поле. Це означає, що законодавство тут виступає обмежуючим чинником. Наприклад, показники співпраці та координації між державними установами набрали вищий бал ніж відповідність політик на міжгалузевому рівні. Управління лісовими ресурсами та землекористування набрали вищий бал за інституційні спроможності організацій. Та сама тенденція простежується в індикаторах принципів хорошого управління, які в переважній більшості оцінені більше в площині прийняття і впровадження рішень, аніж в площині законодавства та політик.

З цього випливає, що обмеження можливостей нормативного поля також є причиною практик "ручного управління" – втручання у процеси, які без цього не здатні забезпечити потрібний результат.

Ще один висновок проведеної оцінки стосується залучення та участі зацікавлених сторін. Виявилось, що можливості та потенціал зацікавлених сторін оцінені менше, ніж вони прописані у законодавстві або інших механізмах . Наприклад, торішнє дослідження WWF-Україна, показало, що дві третини опитаних зацікавлених сторін — активістів, місцевих громад, природоохоронних організацій, — не користуються таким інструментом участі, як FSC-сертифікація.

Секторальна ж оцінка компонентів лісової галузі показала тенденцію до найменших оцінок останнім ланкам ланцюга постачання: споживанню, торгівлі та обробці. Це може бути пов'язано з тим, що увага природоохоронної спільноти більше зосереджена на процесах ведення лісового господарства (протидія незаконним рубкам і збереження лісів), аніж на названих останніх ланках ланцюга постачання, які, однак не менш важливі.